На зупинці трамваю я на тебе чекаю,
Вже й непевен, не знаю,чи ти прийдеш, чи ні?
Уже ніч наступає, вже не ходять трамваї,
А тебе все немає, дуже прикро мені.
Приспів.
Ти мабуть жартувала, як мене цілувала,
До грудей пригортала у зеленім саду,
І тихенько сказала: »Навідь гадки не мала,
Що тебе покохала я собі на біду»
Мов напилися трунку ми від тих поцілунків,
Що котилися лунко між зелених дібров.
Від обіймів тих, мила, в мене виросли крила,
Душу й тіло зігріла ця раптова любов.
Приспів
Ген вже обрій палає, болем серденько крає,
Соловейко співає світанкові пісні.
На зупинці трамваю я на тебе чекаю,
Тебе досі немає, дуже прикро мені.
Приспів.
Може день ти забула, чи лягла та й заснула,
Чи де ін де гайнула, чи щось інше либонь,
Може ти захворіла, може іншого зстріла,
Може хата горіла, ти гасила вогонь!?
Приспів
Ти мабуть жартувала, як мене цілувала,
До грудей пригортала у зеленім саду,
І тихенько сказала:»Навіть гадки не мала,
Що тебе покохала я собі на біду.»
Микола Токар Сідней.
Николай Токарь,
Сидней. Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.
Служил в армии на Камчатке.
Не имею, не состоял, не привлекался.
Разменял восьмой десяток. В браке состою уже 41 год
Имею дочь и троих внуков.
Живу в Сиднее с 1997г e-mail автора:Niko1938@gmail.com
Прочитано 9650 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Рыжий конь - Николай Зимин Наша судьба очень похожа на полосатую зебру...Это нелегко осознать,когда мы молоды и горячи ,но с этим мы смиряемся,и все доверяем Господу.Он нас не забывает...
Но душа моя в ответ
Злится.
До того ей дела нет.
Снится,
Что хотит она достичь
Рая,
А за нею черных туч
Стая.
Заблуждений и страстей
Реки.
Тех,прожитых нами дней,
Вехи.
И куда же ты? Куда?
Где там...
Неземным ослеплена
Светом ,
Все быстрее в синь и даль
Мчится
Её светло - рыжий конь -
Птица.
