Під ногами пісок,
На зубах - пил доріг-бездоріжжя...
Вітер пише картини на білому тілі пустелі.
Лантух втрачених днів
Вп"явся в плечі - мотузками ріже
І роз"ятрене небо за купол -
У храмі без стелі.
Люди йдуть... Йде народ.
Безпритульна Христова отара.
Хлів земний затісний,
Манять трави горішніх земель.
Ген - за марами-змарами
Сходить, як сонце, опара...
Мирро капа на душі байдужі
У храмі без стелі.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християни і безбожне весілля - Лілія Мандзюк Вірш написаний під враженнями від випадково почутої розмови в автобусі. Двоє знайомих між собою, але з різних місцевостей говорили про весілля, яке наближалося. Один з них сказав, що в однієї з сторін чимало “віруючої” родини, але вони на такі весілля не ходять. “Як не ходять? “Штунди” з нашого села ще й як люблять по наших весіллях ходити!” - здивовано і зневажливо сказала друга людина...
